Антоніми (грец. anti - проти + onyma - ім'я) - це слова, різні за звучанням, які мають прямо протилежні значення: правда - брехня, добрий - злий, говорити - мовчати.
Антоніми, як правило, належать до однієї частини мови та утворюють пари.
У антонімічні відносини вступають лише ті слова, які співвідносні з будь-якою ознакою - якісною, кількісною, тимчасовою, просторовою і належать до однієї та тієї ж категорії об'єктивної дійсності як взаємозаперечні поняття: багато - мало, ранок - вечір.
Слова інших значень зазвичай не мають антонімів: будинок, мислення, писати, двадцять, Київ, Кавказ.
Більшість антонімів характеризують якості (хороший - поганий, розумний - дурний, рідний - чужий, густий - рідкий і под.). Є і такі, що вказують на просторові та тимчасові ознаки (великий - маленький, просторий - тісний, високий - низький, широкий - вузький, день - ніч). Менше антонімічних пар з кількісним значенням (багато - мало). Зустрічаються протилежні найменування дій, станів (плакати - сміятися, радіти - сумувати), але таких небагато.
За структурою антоніми поділяються на різнокореневі (день - ніч) та однокореневі (революція - контрреволюція). У однокореневих антонімів протилежність значення викликана різними префіксами, які також здатні вступати в антонімічні відносини: приставити - відставити, закрити - відкрити.
Антоніми зазвичай складають пару. Однак це не означає, що те чи інше слово може мати один антонім.
Кожен член антонімічної пари або антонімічного ряду може мати свої синоніми, які не перетинаються в антонімії. Тоді утворюється система, в якій по вертикалі розташовуються синонімічні одиниці, а по горизонталі - антонімічні.
Наприклад:
- розумний - дурний
- розумний - безглуздий
- мудрий - дурний
або:
- сумувати - радіти
- тужити - радіти
Антонімічну опозицію утворюють слова, що мають широкі лексичні межі. Їх можна використовувати в різноманітних антонімічних поєднаннях: лівий - правий (рука, вухо, око, крило, лапа, сторона, частина, половина, берег, фланг, партія, ухил).
У сучасній лінгвістиці іноді говорять про контекстуальні антоніми, тобто про слова, які протиставлені в певному контексті, наприклад: «Вовки та вівці». Полярність значень таких слів не закріплена в мові, їх протиставлення має індивідуально-авторський характер. Письменник може виявити протилежні якості у різних понять і на цій підставі протиставити їх у мові. Однак слова, які називають подібні поняття, не є антонімами.
Антоніми знаходяться на крайніх точках лексичної парадигми, але між ними в мові можуть бути слова, що зображують вказану ознаку в різній мірі, тобто її спадання або зростання. Наприклад: багатий - заможний - незаможний - бідний; шкідливий - нешкідливий - марний - корисний. Таке протиставлення припускає ступінь посилення ознаки, якості, дії, або градацію (лат. gradatio - поступове підвищення). Семантична градація (градуальна), таким чином, властива лише тим антонімам, смислова структура яких містить вказівку на ступінь якості: молодий - старий, великий - маленький, дрібний - великий і под. Інші ж антонімічні пари позбавлені цієї ознаки: верх - низ, день - ніч, життя - смерть, чоловік - жінка.
Слова, що вживаються з метою усунути різкість або грубість фрази, називаються евфемізмами (грец. еu - добре + phemi - говорю). На цій підставі іноді говорять про антоніми-евфемізми, які виражають протилежне значення в пом'якшеній формі.
У лексичній системі можна виділити й антоніми-конверсиви (лат. conversio - зміна). Це слова, які виражають протилежні ставлення у вихідному (прямому) і зміненому (зворотному) висловленні: Олександр дав книгу Дмитрові. - Дмитро взяв книгу в Олександра.
Окремі значення багатозначних слів теж можуть бути антонімічні. У мові існує антонімія значень багатозначних слів, або енантіосемія (грец. enantios - протилежний + sema - знак). Це явище спостерігається у багатозначних слів. Наприклад, дієслово відходити може означати «приходити у звичайний стан, почувати себе краще», але воно ще може означати «умирати».
У різних значень одного і того ж слова можуть бути різні антоніми. Наприклад, слово близький в значеннях «знаходиться на невеликій відстані» і «віддалений невеликим проміжком часу» має антонім далекий (близька відстань - далека відстань, близькі роки - далекі роки). А в значенні «кровно пов'язаний» це слово антонімічні слова чужий (близькі люди - чужі люди). Виступаючи ж у значенні «подібний, схожий», утворює антонімічну пару зі словом різний.
