Для посилення виразності автори використовують різні методи. Існує ряд прийомів, які впливають безпосередньо на те, як ця мова звучить. Такі засоби у сукупності називають звукописом. Розглянемо, що це таке і як застосовується.
Звукопис, згідно словниковому визначенню, – комплекс прийомів, які підсилюють звукову виразність мовлення. Також під цим терміном розуміють систему звукових повторів, що використовуються з метою відтворити звуки навколишнього світу – шелест, скрип, гомін і т. д. Ці фонетичні засоби застосовуються для досягнення милозвучності, а також дозволяють надати мови образність, поліпшити сприйняття її читачем, впливати на його уяву.
Основні прийоми звукопису
Алітерація - створюється за допомогою фонетичних повторів сполучень приголосних чи звукосполучень з метою створення звукового образу зображуваного або посилення інтонаційної виразності мови.
Жужне жах на ножах,
на тривожних рубежах.
(І. Драч)
Або
Посоловів од співу сад,
од солов'їв, і од надсад,
і од самотньої свічі,
і од жалких зірок вночі.
(Я. Стус)
У цих рядках повторюється звукосполучення "од", творячи музичний супровід образу, що посилює художнє враження.
Асонанс — повторення однакових голосних звуків у рядку або строфі, що надає віршованій мові милозвучності, підсилює її музичність.
Впали роси на покоси,
Засвітилися навколо.
Там дівча ходило босе,
Білу ніжку прокололо.
(Д. Павличко)
Повторення голосного "о" створює враження широкого простору.
На припоні коні отаву скубуть;
Осідлані коні, вороні готові...
(Т. Шевченко)
Таким чином, звукопис в поетичному тексті виконує кілька важливих функцій. За його допомогою можна імітувати різні звуки навколишнього світу (природи, міста, людської діяльності і т. д.). Різні засоби звукопису дозволяють додати в оповідання більше деталей і зображати якісь явища і предмети. Також вони допомагають підвищити експресивність мови та викликати у читача живий відгук. Тому звукопис вважається одним з найважливіших засобів посилення виразності віршованого тексту.
Комбінування фонетично однорідних, близьких або контрастних звуків «працює» не тільки і не стільки на посилення емоційного впливу тексту, скільки на виявлення внутрішніх, часом несподіваних, зв'язків між словами.
Неможливо уявити собі поета, байдужого до звучання вірша і до звукопису.