Заходи психолого-педагогічної корекції відхилень поведінки

1. Завдання психолого-педагогічної діагностики:

1) визначення наявності або відсутності психобіологічних передумов девіантної поведінки (відставання або затримка розумового розвитку; наявність або відсутність нервово-психичних захворювань і патологій-неврозів, психопатій, психіатричних розладів, епілепсії);

2) визначення дефектів індивідуально-психологічного характеру, включаючи порушення емоційно-вольової і мотиваційної сфери (підвищена тривожність, агресивність, знижені емпатійні якості, акцентуації характеру, неадекватна самооцінка);

3) вивчення соціально-психологічних особливостей особистості підлітка, що характеризуються соціальною дезадаптацією;

4) дослідження соціальної ситуації, що провокує дезадаптацію дітей (ця соціальна ситуація представлена, як правило, несприятливими відносинами між батьками і дітьми, характером міжособистісних стосунків і соціометричним статусом підлітка у колі одноліток, педагогічною позицією вчителя, шкільною атмосферою, соціально-психологічним кліматом класного колективу).

2. Функції психолого-педагогічної корекції:

1) відновлювальна (передбачає відновлення тих позитивних якостей, які були сформовані до появи відхилень, звертання до пам’яті підлітка про його добрі справи);

2) компенсуюча (полягає у формуванні в підлітка прагнення компенсувати ту чи іншу ваду посиленням діяльності у тій галузі, яку любить, у якій може добитися швидких успіхів: якщо підліток погано вчиться, то може досягати успіху у спорті, праці);

3) стимулююча (спрямована на активізацію позитивної суспільно-корисної діяльності учня, вона здійснюється шляхом засудження або схвалення, тобто небайдужого, емоційного відношення до особистості підлітка, його вчинків);

4) виправна (пов’язана з виправленням негативних якостей підлітка і передбачає застосування різноманітних засобів схвалення, впливу, прикладу і т.ін.).

3. Напрямки корекційної роботи:

– визначення якостей, здібностей і вмінь підлітка, що можуть отримати визнання й позитивну оцінку в учнівському колективі і постійне їх стимулювання;

– залучення підлітка до суспільної праці, допомога в ній;

– допомога в установлені особистих дружніх контактів;

– поступове нарощування складності навчальних і суспільних завдань, акцент уваги на досягнутих таким підлітком успіхів;

– систематичне тактовне привчання до критичних зауважень в адресу підлітка;

– роз’яснення в дитячому колективі неприпустимості будь-яких глузувань та інших форм приниження гідності особистості, ведення боротьби з подібними проявами;

– обов’язкове застосування заходів щодо кожного проступку з урахуванням його індивідуальних особливостей підлітка;

– включення підлітка у суспільне життя товариства і надання діяльності стабільності;

– суворий контроль за виконанням режиму, вимог педагогів, за виконанням будь-яких завдань з їх відповідною оцінкою;

– естетичне виховання;

– навчання вірно оцінювати себе і власні вчинки;

– підвищення індивідуального рівня досягнень підлітка шляхом виконання ним завдань, які потребують витримки, самовладання, вміння поважати інших, підкорятися вимогам;

– формування навичок гармонійного спілкування з однолітками

– допомога у самовихованні волі; ‘

– допомога підлітку у навчальній діяльності;

– навчання прийомам самостійної навчальної діяльності;

– допомога в оволодінні професійними вміннями і навичками;

– вироблення дій стосовно співробітництва девіантного підлітка з психологом і педагогом;

– розширення освітнього простору дитини;

– соціально-педагогічна допомога у розробці підлітком програми індивідуального особистісного зростання і допомога в її реалізації;

– систематичне фізичне виховання;

– залучення до участі в різних видах суспільно-корисної праці. [13,с.11-14].

4. Заходи ранньої корекції фіксованої установки асоціальної поведінки:

а) сугестивний вплив щодо неусвідомленої поведінкової регуляції, позбавлення надмірної тривожності, некомунікабельності, напруженості;

б) відпрацювання виконання різних соціальних ролей, способів взаємодії з зовнішнім оточенням;

в) закріплення сугестивного впливу в процесі колективної трудової, навчальної суспільно-корисної діяльності, формування нових установок позитивної соціальної орієнтації;

г) переорієнтація референтної групи підлітка, вироблення критичного ставлення до колишніх кумирів, формування нових зразків поведінки і життєвих ідеалів.

5. Організаційні заходи:

1) Створення підліткового клубу, з такими характерними особливостями:
– спілкування в клубі засновано не на беззмістовному гаянні часу, а на основі спільних корисних справ, захоплень, інтересів;

– різноманітна за характером діяльність, якою зайняті члени клубу, дозволяє вирішити проблему професійного самовизначення, допомагає підлітку зрозуміти себе, свої нахили, здібності, розкрити їх;

– міжособистісні стосунки підлітків у педагогічно організованому середовищі клубу гуманізовані, тут недопустимі глузування, приниження, фізичні розправи;

– розвинуто самоврядування і відносна автономія від впливу дорослих; реалізація педагогіки співробітництва;

– діяльність заснована на принципі доброзичливості.

6. Система педагогічних дій щодо попередження актів жорстокого поводження і насилля:

1) діагностика психоемоційного середовища і мотиваційно-освітня робота з адміністрацією;

2) консультативно-освітня робота з педагогічними працівниками і батьками;

3) консультативно-корекційна робота з дітьми, що підпали під жорстоке поводження;

4) інформаційно-освітня робота з дітьми;

5) заходи, спрямовані на згуртування шкільного товариства.

7. Програма психотерапевтичної корекції.

Психотерапевтичне втручання спрямовується на допомогу в розв’язанні емоційних і міжособистісних проблем, проблем поведінки і підвищення якості життя.

У ході терапії постає завдання допомогти зрозуміти і розв’язати внутрішні емоційні конфлікти, що виникли в процесі розвитку людини, починаючи з дитинства, і далі у підлітковому й юнацькому віці (такі конфлікти-манери поведінки – були закладені як кластери почуттів, думок і вчинків; вони виникли у результаті взаємодії різних подій в індивідуальній історії розвитку людини).

Визначити і проаналізувати гру (неусвідомлену, запрограмовану), у яку людина грає на протязі свого життя. (Психодинамічний підхід у дитячій психіатрії – А. Фрейд, М. Кляйн, Г. Хуг-Хельмут).

(Методи:
– гештальт-терапія;
– трансактний аналіз Е. Берна;
– психодрама Дж. Морено).

Етапи зміни стереотипів дезадаптивної поведінки (Біхевіоральний підхід: теорії І.П. Павлова і Б. Скіннера):

1) детальний аналіз поведінки з метою отримання якомога докладнішого сценарію виникнення симптому (що, коли, де, за яких обставин, у відповідь на що, як часто, як сильно і т.ін.);

2) аналіз разом з підлітком факторів, що запускають і підтримують симптом;

3) складання і реалізація в спільній і самостійній роботі детального покрокового плану дій.

(Методи:
– условно-рефлекторна терапія;
– терапія моделювання А. Бандури).

Механізм “Перепрограмування” мислення і когнітивних процесів виникнення проблем і появи симптомів (Когнітивний підхід: А. Елліс, А. Бек, Д. Крамбольц, Бласер):
– опора на думки і вчинки індивіда (розглядання того, як людина думає про світ, робить вибір з безлічі можливостей, приймає рішення і діє у межах певної соціальної реальності);
– допомога індивідууму адаптуватися до соціальної ситуації.

Методи:
– раціонально-емоційна терапія;
– експеримент;
– метод репертуарних ґрат Келлі;
– когнітивно-аналітична терапія.

Способи сприяння особистісному зростанню (Екзістенціонально-гуманістичний напрямок у психотерапії: А. Коен, Р. Сміт, Н. Бердяєв, Р. Мей, Ж-П. Сартр):
– у своїх діях враховувати прагнення людини підвищення самоцінності, конгруентності і самоактуалізації;
– допомогти усвідомити сенс свого існування;
– визначення і аналіз мотивів поведінки.

Методи:
– екзистенціональна терапія;
– клієнт-центрована терапія;
– конструктивний діалог;
-гра;
-інсценівка.

Завдання щодо зняття несприятливого психічного стану дитини (апатії, дратівливості, злості та ін.):
– досягнення психічної рівноваги, зниження психічного напруження (гіперактивності або байдужості).

Методи:
– подавлення;
– витискування;
– ігнорування;
– санкціонування;
– зосередження на позитивному.


Опубликовал 18 Квітень 2011 в рубрике ШКІЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ.