Виступ психолога на батьківських зборах “Розвиток здібностей”

НЕОБХІДНІСТЬ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ДЛЯ РОЗВИТКУ РОЗУМОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Тези до виступу
практичного психолога

 

– Фізіологи, займаючись вивченням розвитку мозку і його функцій, доказали, що при будь-якому руховому тренінгу тренується у першу чергу мозок.

– Вірно підібрані рухи й пози можуть сприятливо впливати на функціонування структур головного мозку.

– Сумація аферентних подразнень і посилення сигналів рухових нейронів головного мозку викликається тим, що потік аферентних сигналів, що зароджуються в пропріорецепторах м’язів і сухожиль при їх роботі збуджує певні структури головного мозку: кору, підкіркові утворення, мозочок. Загальмовані нейрони цих структур можна змусити працювати, а згодом і підвищити їхню збудливість сильним, підсумованим сигналом.

– Домогтися такого посиленого потоку аферентних сигналів дозволяє робота з великою кількістю повторень вправ, пов’язаних зі збудженням рецепторів м’язів, сухожиль або інших периферичних рецепторів.

– Підсумовуючись, ці сигнали стають досить сильними для збудження клітин головного мозку зі зниженою функцією. Це, у свою чергу, сприяє відновленню та уторуванню втрачених міжнейронних зв’язків.

– Доктор Деннісон у своєму дослідженні відмітив, що коли людина торкається правим ліктем лівого коліна, а потім лівим ліктем правого коліна, то активізуються одночасно обширні зони обох півкуль головного мозку. Якщо виконувати вправи («перехресні кроки») регулярно, в мозолистому тілі утворюється і мієлінізується більша кількість нервових шляхів, швидко і більш інтегрировано поєднуючи обидві півкулі, що робить можливим причинно-обумовлений рівень мислення.

– Між нервовою та м’язовою системами уже в процесі внутрішньоутробного розвитку здійснюється взаємозумовленість та взаємоіндукція, які забезпечуються узгодженою роботою кори великих півкуль головного мозку та підкіркових утворень. Особливо чітко прослідковується зв’язок між розвитком різних структур центральної нервової системи та відповідних рухів. Можна говорити про етапність розвитку моторики і нервових механізмів, що забезпечують формування конкретних рухових актів. Кожен етап еволюції моторики зумовлений розвитком відповідного відділу центральної нервової системи.

– Розвиток дитини пов’язаний виключно з позитивними емоціями; негативні емоції не стимулюють розвитку психіки, а при постійному їх впливі навіть затримують.

– За допомогою рухів, спеціальних поз можна покращити свій настрій, відтворити в собі позитивні емоції. Симон Соловейчик у своїй книзі «Навчання із захопленням» наводить цікавий приклад рухів (потерти долоньки, посміхнутися, погладити підручники), за допомогою яких дитина дійсно відчуває захоплення, зацікавленість, до цього часу нелюбимим предметом.

– Знаменита система К.С. Станіславського також побудована на методі фізичних дій. При їх допомозі актор може викликати в собі будь-які емоційні стани, якщо він зуміє здійснити необхідні фізичні дії, що завжди супроводжують такі стани.

– Чуттєве пізнання навколишнього світу – невід’ємна ланка в системі пізнавальної діяльності людини, необхідна передумова інтелектуального розвитку. З самого народження людина відчуває постійну потребу в отриманні нових вражень. Отримавши порцію нової інформації і засвоївши її, дитина потребує нових знань. Нестача інформації гальмує розвиток дитини. Прогалини в сенсорному розвитку дитини важко компенсуються і у шкільному віці часто призводять до відставання загального інтелектуального розвитку та труднощів у навчанні.

– Тому так необхідно приділяти особливу увагу сенсомоторній діяльності дитини. Сенсорні дії – розглядання, обмацування, слухання – формуються у процесі дій з предметами. На основі сенсомоторної інформації здійснюється процес аналітико-синтетичної діяльності мозку.

– Завданням дослідників з Університету Здоров’я і науки (Орегон, США), було встановити, чи можуть регулярні фізичні вправи призводити до органічних змін у мозку. В результаті було зроблено висновок: «Усім звісно, що фізичні навантаження покращують серцеву діяльність і знижують ризик ожиріння, але ці дослідження свідчать і про те, що фізичне навантаження може крім того викликати органічні зміни в мозку, покращувати його дію» .

– Рух – це ефективний фактор активізації повноцінного функціонування мозку. Роберт Датсман, директор кафедри нейропсихологічних досліджень в медичному Центрі «Проблеми ветеранів», виявив, що ходьба сприяє покращенню розумових здібностей у чоловіків й жінок віком від 50 до 60 років.

– Навчання потребує оволодіння навичками, а навички будь якого виду пов’язані з оволодінням рухів м’язів. Всі наші вміння – це частина роботи м’язів, що відіграють важливу роль у розвитку навиків людини. Людина може мислити, сидячи нерухомо, але для того щоб закріпилась думка у свідомості, необхідно здійснити дію, наприклад, проговорити її. Коли ми пишемо, ми встановлюємо зв’язок з мисленням, використовуючи рухи своєї руки, необхідні для побудови нейронних мереж.

– Вплив м’язової активності на психічний статус людини

– В останні роки функціональний стан м’язів використовується як інформативний індикатор проблемних зон в організмі людини. Зокрема, досить цікавими є повідомлення відносно взаємозв’язку функціонального стану окремих м’язів з психічним статусом людини.

– Особливу роль у комплексі факторів, що відбивають, з одного боку, стан м’язової системи, а з іншого – психологічний статус людини, відігрівають рухи очей. На думку Ф.Шапіро, люди використовують рухи очей для активації системи переробки інформації і досягнення психотерапевтичного ефекту. Ці рухи сприяють швидкому зняттю дистресу. При цьому думки, відчуття, емоції, що пов’язані зі спогадами, сприймаються як нейтральні або позитивні, що не турбують, не впливають негативно. Рухи очей дають можливість знизити тривожність.


Опубликовал 26 Вересень 2011 в рубрике ШКІЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ.