Виховна технологія проективного життєздійснення

Організаційна структура та позиції педагогічного керівництва

І. ПОПЕРЕДНЯ РОБОТА ВИХОВАТЕЛЯ

1. Аналітико-діагностична робота вихователя за напрямками:

а) визначення рівня компетентності вихованців групи щодо самоорганізації особистості; організації власного життя;

б) визначення ціннісних орієнтацій вихованців;

в) визначення характеру міжособистісних стосунків у груповому колективі;

г) визначення здібностей, інтересів та схильностей вихованців, їх особистісних якостей;

д) визначення індивідуальної та загальної проблематики щодо організації виховного процесу;

е) створення узагальненого портрету виховної групи.

2.Прогностична робота:

а) конкретизація задач виховного процесу на рік на засадах зазначеної проблематики даної виховної групи (загальні задачі відповідають показникам ефективності виховного процесу);

б) розробка варіативного методичного банку відповідно до Програми розвитку життєвої компетентності (колективний та індивідуальний аспект);

в) підготовка пропозицій до загальних зборів виховної групи по плануванню життєдіяльності групи;

г) попередні бесіди, обговорення з вихованцями та батьками перспектив у житті групи на рік ( у різних формах).

 

ІІ. КОЛЕКТИВНА ЖИТТЄТВОРЧІСТЬ

1.Загальні збори виховної групи

Форми проведення різноманітні; можна проводити разом з батьками, іншими зацікавленими особами.

Позиції педагогічного керівництва:

а) Визначення мети колективної життєдіяльності

на далеку перспективу
на близьку перспективу

б) колективна рефлексія власних ресурсів та можливостей

в) ознайомлення з варіативною панорамою заходів, колективних творчих справ за сферами життєвого самовизначення та напрямками життєтворчості (за методичним банком вихователя)

г) складання колективного плану життєтворчості на рік за сферами життєвого самовизначення:

І чверть “Я людина”

(напрямки життєтворчості:

– Я-особистість,
– Розвиток пізнавальних здібностей,
– Моє духовне становлення,
– Мої творчі здібності,
– Зміцнення здоров’я).

ІІ чверть “Я і суспільство”

(напрямки життєтворчості:

– Я-громадянин України,
– Я серед людей,
– Я і сучасна цивілізація,
– Мій добробут).

IІІ чверть “Моя життєва програма”

(напрямки життєтворчості:

– Концепція мого життя,
– Мої життєві перспективи,
– Мистецтво життя).

ІV чверть “Мій рідний край та діалог культур”

(напрямки життєтворчості:

– Історія рідної землі,
– Природа рідного краю,
– Життєдайні джерела української культури).

Доцільно складання планів за сферами доручити мікроколективам з виходом на захист колективних проектів життєтворчості групи

2. Розробка та захист проектів життєтворчості групи.

3. Презентація виховної групи на загальношкільному рівні.

4. Планові заходи та колективні творчі справи

(Примірна тематика:

Дискусійна трибуна життєтворчості: “Людське життя як предмет пізнання” , “Цінності і пріоритети життя”, “Смисл життя”, “Культура життя”, “Життєві перспективи”.
Практикум “Життєва мета особистості”.
Тренувальні вправи на вироблення навичок самоорганізації.
Колективні корекційні тренінги.
Конференція “Життєвий шлях особистості у літературі та мистецтві”.
Соціально-педагогічний тренінг “Алгоритм саморозвитку”.
Колективне обговорення кінофільмів, літературних творів.
Створення колективного банку життєтворчих ідей.
Проблемний семінар “Формула життєвого успіху”.
Відкритий мікрофон “Проблеми нашого життя”.
Аукціон життєтворчих ідей.
Проблемно-пошуковий семінар “Стратегія життєвого успіху”.
Фестиваль мистецтва життєтворчості.
Агіт-театр “Життєве кредо нашої групи”.
Факультет корисного життєвого досвіду.
Вечір запитань та відповідей.
Лекторій “Самопізнання та самовиховання”.
Гра-подорож “Сторінки нашого життя”.

5. Підсумкова колективна рефлексія

Організаційні форми: загальні збори, рефлексивні тренінги, анкетування, круглий стіл, збір вогник, комунарськи збори тощо : чого навчилися у даній сфері? яких ресурсів набули? яку користь отримали? у чому досягли життєвої компетентності, якого рівня? проблеми, перспективи на майбутнє.

6.Творчі звіти виховної групи на загальношкільному рівні (або інший підсумковий захід)

 

ІІІ ПЕДАГОГІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ІНДИВІДУАЛЬНОЮ ЖИТТЄТВОРЧІСТЮ ВИХОВАНЦІВ

1. Здійснення психолого-педагогічної діагностики особистості вихованців групи

Форми: опитування, спостереження, співбесіда, соціометрія, тестування, і т. ін.

2. Самодіагностика вихованців

Форми: тренінги, самотестування, щоденник самоспостереження, рефлексія власних думок, дій та вчинків і т. ін.

3. Визначення життєвої проблематики, життєвих пріоритетів та життєвої стратегії вихованця

Форми: співбесіда, проблемний діалог, тренінг, листування довіри і т. ін.

4. Індивідуальне моделювання та проектування життєвого шляху

Форми: складання індивідуальної програми життєтворчості (на дальню перспективу, на близьку перспективу); розробка життєвих проектів; контракт із самим собою; розробка програм індивідуального творчого зростання; складання індивідуальних програм саморозвитку особистості за різними напрямками: характер, здоров’я, пізнавальні здібності, духовний світ, внутрішня і зовнішня культура, творчі здібності.

Вихователь допомагає визначити показники ефективності саморозвитку : на що спрямовуємо зусилля, яких якостей прагнемо сформувати, яких ресурсів вихованець має набути щодо різних сфер життєтворчості.

Доцільним є створення проблемних ситуацій з метою підвищення мотивації щодо проектування та планування власного життя.

5. Складання індивідуальних планів життєтворчості вихованців (на чверть, місяць, тиждень, день):

Познайомити дітей з можливими формами організації індивідуальної та колективної діяльності, вчити врівноважувати свої потреби у різних сферах, включаючи до плану завдання щодо власної самоосвіти, опанування програми з навчальних предметів поряд із завданнями власного саморозвитку та самовиховання.

Спочатку за допомогою вихователя, а потім самостійно діти планують, що прочитати, у якому заході у якій ролі узяти участь, у яких гуртках, секціях займатись, які завдання з яких предметів у який час виконати тощо.

Доцільним буде складання плану на тиждень та його обговорення з вихователями, батьками у п’ятницю перед вихідними днями, що буде стимулювати дитину до більш змістовного проведення днів відпочинку.

Тема планування життя та проведення вихідних днів буде слушною для обговорення з вихованцями у понеділок індивідуально під час зустрічі або під час спеціально організованого заходу.

Організація дитячого планування вимагає від педагога терпіння і тактовності, а також щирої зацікавленості у проблемах вихованця.

Напрямки життєдіяльності вихованців, що мають відбиватись в їх планах:

– навчання та самоосвіта;
– загальногрупові, загальношкільні справи;
– гуртки;
– чергування;
– самообслуговування;
– трудові справи;
– лікування, оздоровлення, фізичне самовдосконалення;
– взаємодопомога;
– дозвілля, спілкування;
– інші справи;

6. Вирішення питання про форми і методи педагогічного керівництва щодо різноманітних видів індивідуальної діяльності за кожною із сфер життєтворчості. Розмірковування, які умови слід створити для успішної реалізації індивідуальних програм та планів

Позиції педагогічного керівництва: моделювання ситуацій життєвого вибору дитини організація проблемно насиченого середовища; розробка зразків діалогів із самим собою, зі своєю совістю, зразків індивідуальних проектів, алгоритмів самопізнання, тестів, анкет; планування корекційно-розвивальної роботи, коригуючих вправ ; розробка порад, настанов для творчого зростання за різними напрямками життєтворчості, зразків формул життєвого успіху, алгоритмів саморозвитку, самовдосконалення.

Примірні організаційні форми індивідуальної життєтворчості
Проблемні життєві ситуації.
Проективне малювання за різною тематикою.
Твори-роздуми.
Життєві ситуації формування власного досвіду (через переживання, пропущення через себе).
Ситуації задіяння компенсаторних сил особистості.
Тренінги формування психологічного захисту, пристосування у різних обставинах.
Передача повноважень.
Рухливе лідерство.
Чергування творчих доручень.
Варіативність соціальних ролей.
Приклади розв’язання різних життєвих проблем із літератури, життєвого досвіду інших людей, обмін життєвим досвідом у різних сферах життя.
Діалог із самим собою, діалог із своєю совістю, проблемні діалоги.
Соціально-психологічний тренінг “Самоорганізація особистості”, “Життєтворча компетентність особистості”, “Пізнай себе”, “Алгоритм саморозвитку”.
Очно-заочна школа особистісного розвитку і самовдосконалення, школа життя особистості.
Психологічний практикум “Стратегія життя особистості”, “Організувати хаос у собі”, “Моя життєва концепція”.
Щоденник (творчості, духовного самовдосконалення, самовиховання і т. ін.).
Завдання до творчої книжки.
Тренувальні вправи на вироблення навичок самоорганізації.
Створення особистого банку життєтворчих ідей.

7. Підсумкова індивідуальна рефлексія щодо реалізації власних програм і планів життєтворчості вихованців

Форми: діалог із самим собою, твори – роздуми, співбесіда, бесіда роздум, захист творчого портрету (бенефіс), творчі звіти у колі друзів, самопрезентація, пошта відвертості тощо.

 

IV АНАЛІТИКО ПІДСУМКОВА РОБОТА ВИХОВАТЕЛЯ

1. Самоаналіз ефективності педагогічного керівництва процесом колективної та індивідуальної життєтворчості вихованців

2. Визначення педагогічних резервів щодо подальшого підвищення життєвої компетентності вихованців

Критерій та показники ефективності виховного процесу на засадах педагогіки життєтворчості особистості

Критерій: Компетенція щодо самовизначення в усіх сферах життєдіяльності людини

Показники відслідковування

– здатність до оптимістичного сприйняття життя та орієнтація на успіх
– усвідомлення системи пріоритетів життєвих цінностей, культивування гуманістично спрямованих ціннісних орієнтацій
– рівень обізнаності за сферами життєтворчості “Я людина”, “Я і суспільство”, “Мій рідний край та діалог культур”, “Мистецтво життя”
– міра відповідального ставлення особистості до життя, відповідальність за власну долю та вчинки
– здатність до самоорганізації життєвого процесу і власного саморозвитку в цілому, уміння будувати життя за своїм власним проектом
– культура життя вихованців (міра їх гуманності, цивілізованості, відповідність змісту і стилю життя загальнолюдським цінностям і нормам)
– набуття необхідного соціального досвіду, навичок групових взаємин, оволодіння способами спілкування, розвиненість механізмів регуляції рольової поведінки
– життєтворчий потенціал особистості вихованців щодо всіх сфер життєдіяльності людини (трудова, побутова, суспільно -політична, культурно-дозвільнева, комунікативна, власний саморозвиток)
– здатність до свідомого професійного самовизначення згідно зі своїми особистісними можливостями, здібностями та інтересами.

Примітка: знання, уміння, навички у програмі життєтворчості це не ЗУНи навчальної програми з предметів, вони визначаються через “само” та “взаємо”: саморозвиток, самоосвіта, самопізнання, самосприйняття, самокорекція, самоаналіз, самоорганізація, самооцінка, саморегуляція, самовиховання, самоздійснення, самовизначення, самоподолання, взаємодопомога, взаєморозуміння, взаємовиручка, взаємодія та ін.


Опубликовал 30 Березень 2011 в рубрике ПЕДАГОГІКА І ПСИХОЛОГІЯ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ.