Проективно-рефлексивна технологія навчання (4 частина)

(Організаційно-структурна побудова навчально-виховного процесу за проеткивно-рефлексивною технологією)

Підготовча робота вчителя

- розподілення матеріалу навчального курсу за чвертями або семестрами з резервом часу (формування укрупнених змістових модулів);

- визначення понятійного апарату, знань, умінь, навичок щодо кожного модуля;

- створення варіативного методичного банку вчителя щодо опанування певного матеріалу (форми організації діяльності, методи, прийоми, види діяльності, засоби навчання)

- розробка стратегії індивідуального супроводу учнів на діагностичній основі;

- визначення критеріальних різнорівневих показників щодо засвоєння матеріалу кожного змістового модуля, розробка експертного інструментарію.

Етапи навчального процесу

І  Планування навчальної діяльності

ІІ Організація навчальної діяльності

ІІІ  Презентація результатів навчальної праці

ІV  Підведення підсумків діяльності щодо засвоєння навчального змістового модуля.

І етап. Планування діяльності

Організаційна форма: вступний урок

(загальна характеристика змістового модуля;  ознайомлення з  понятійним апаратом, вимогами до знань, умінь та навичок щодо даного змістового розділу; розгорнуте подання учням можливих форм, засобів та видів діяльності щодо опанування матеріалом (за варіативним методичним банком учителя), залучення учнівських пропозицій щодо варіантів організації навчання (окреме обговорення способів проміжного контролю); складання загального плану засвоєння змістового модуля відповідно до розподілу навчальних годин; складання індивідуальних проектів учнів на основі загального плану (з визначенням терміну виконання).

ІІ етап. Організація навчальної діяльності

Організаційні форми:

- різноманітні типи робочих уроків відповідно до загального плану з рейтинговим оцінюванням пізнавальної активності учнів та здійсненням проміжного контролю успішності;

- самостійна навчальна діяльність учнів над виконанням індивідуальних проектів у відведений час в ході уроку та самостійної домашньої роботи.

ІІІ етап. Презентація результатів навчальної праці

Організаційна форма: узагальнюючий урок (в інтерактивній формі із задіянням індивідуальних напрацювань учнів).

ІV етап. Підведення підсумків навчальної діяльності щодо засвоєння змістового модуля

Організаційні форми:

-             експертно-контрольний урок (різноманітні види контролю засвоєння матеріалу змістового модуля);

-             проведення учнями самоаналізу ефективності навчальної праці (під час домашньої самопідготовки);

-             підсумковий урок (підсумкове оцінювання результатів навчальної діяльності учнів на основі експертної оцінки з урахуванням рейтингу пізнавальної активності; проведення колективного аналізу ефективності вивчення змістового модуля).

Проективно-рефлексивна технологія передбачає використання спеціальної експертно-рейтингової методики оцінювання навчальних досягнень.

Складові експертно-рейтингової методики оцінювання

1. У процесі вивчення матеріалу змістового модуля у робочий зошит учителя та щоденник учня виставляються словесні заохочувальні відмітки «добре» та «відмінно» за високу пізнавальну активність, старанність та ретельність виконання об'єму робіт з теми, що вивчається і т. ін. (оцінка «відмінно» виставляється за умови високої якості виконаної роботи).

На основі заохочувальних оцінок визначається рейтинг пізнавальної активності учня в опануванні даного змістового модуля:

- наявність великої кількості оцінок: високий рейтинг;

- невелика кількість оцінок: середній рейтинг;

- відсутність оцінок: низький рейтинг.

2. Вивчення змістового модуля завершується експертним оцінюванням знань учнів у різній формі: контрольна робота, опитування, залік (усний, письмовий), семінар, зріз знань, творча робота, інтерактивний захід і т.ін.).

3. Підсумкова оцінка засвоєння змістового модуля (оцінка за чверть, семестр) виставляється на основі експертної оцінки з урахуванням рейтингу учня.

Високий рейтинг, як правило, підтверджує високу експертну оцінку або дає підстави учителю для підвищення підсумкової оцінки на 1-2 бали з метою заохочення і стимулювання активності учнів.

Високий рейтинг, в окремих випадках, може також слугувати підставою для виставлення підсумкової оцінки «автоматом».

Низький рейтинг може вплинути на зниження підсумкової оцінки або спонукати учителя до проведення більш детального підсумкового контролю з теми для окремих учнів. Окрім того це може слугувати підставою для підвищення індивідуальної педагогічної уваги щодо таких учнів відповідно до діагностично встановленої проблематики їхньої поведінки та розвитку.

Розподіл навчального часу

Перші два тижні навчального року відводяться на:

а) діагностику залишкових знань учнів та повторення матеріалу;

б) діагностику рівня навчальних можливостей учнів (інтелект + працездатність).

Чотири останні тижні року відводяться на узагальнення річного навчального матеріалу та адміністративні контрольні роботи.

Параметри визначення переваг застосування проективно-рефлексивної технології навчання

-           рівень пізнавальної активності учнів

-           рівень сформованості загальнонавчальних умінь та навичок (організаційних, комунікативних, інформаційних, креативних).

Примірний алгоритм проведення самоаналізу навчальної діяльності учня

1. Які завдання я ставив перед собою щодо вивчення цього розділу (поверхневе ознайомлення з матеріалом / глибоке вивчення матеріалу/ творча самореалізація / розвиток певних умінь та навичок тощо). Чи вдалося результативно вирішати ці завдання.

2. Моя участь у складанні загального плану.

3. Яким чином було складено індивідуальний проект.

4. Які види роботи для мене були найбільш ефективними.

5. Найцікавіші для мене моменти у вивченні теми.

6. Яких знань мені вдалося набути з даної теми, з яких джерел. Робота з яким джерелом інформації для мене була найбільш ефективною.

7. У якій мірі допомогло у засвоєнні матеріалу:

- спілкування з учителем;

- спілкування з однокласниками;

- спілкування з батьками.

8. Чи задоволений я своєю участю у колективній роботі класу.

9. Якими знаннями і у якій формі мені вдалося поділитися з товаришами.

10. Чи вдалося мені ефективно розподілити свій час.

11. Як я використав вихідні дні та вільний час.

12. Що заважало у роботі.

13. Мої пропозиції щодо покращення колективної роботи.

14. Як би я визначив свій рейтинг пізнавальної активності.

15. На яку оцінку своїх успіхів я претендую. Чому?

Різнорівневі критерії оцінювання успішності учнів в ході експертного контролю

І рівень  репродуктивно-алгоритмічний (1-6 балів)

- знати: упізнавати, відтворювати за зразком та за допомогою підказки

- вміти: виконувати навчальні дії за алгоритмом, з підказкою.

ІІ рівень понятійно-операціональний (7-9 балів)

- знати: вільно відтворювати опрацьований матеріал, володіти термінологією, оперувати поняттями;

- вміти: вільно, стандартно застосовувати знання при виконанні навчальних дій.

ІІІ рівень теоретико-креативний (10-12 балів)

- знати: глибоко опанувати теорію питання

- вміти: творчо застосовувати знання у різноманітних видах роботи

Перший досвід опанування проективно-рефлексивної технології

(у викладанні історії у ЗОШ)

 

Попередня робота вчителя щодо впровадження нової технології навчання містила власну підготовку (діагностику рівня навчальних можливостей, здібностей та нахилів учнів; розподіл навчального матеріалу за укрупненими блоками, орієнтовне планування навчального процесу; підбір цікавих форм ведення уроків, визначення ЗУН, критеріїв контролю рівня пізнавальної активності та рівня успішності учнів тощо) та інформаційно-психологічну підготовку учнів до позитивного сприйняття нововведень (вступна бесіда, інтерактивні заходи).

Увага вчителя спрямовувалась на зміну ідеологічних орієнтирів у свідомості учнів щодо значення навчання як такого у житті людини. При цьому логіку оцінювання успішності було переорієнтовано з визнання цінності лише високої відмітки на усвідомлення цінності набутих знань і вмінь у певній предметній галузі, навичок їх самостійного здобуття та актуалізації у колективних видах діяльності. Далі було здійснено мотивацію дітей на формування в ході навчальної діяльності принадних та корисних особистісних якостей. Як позитивний момент нової технології було відзначено її універсальність, адже учень одержує «інструмент», який можна використати для вирішення більшості життєвих, а не лише освітніх завдань.

Щоб діагностичні заходи не перетворилися на самоціль для викладача, під час їх проведення учням ставилися проблемні завдання, які залучали їх до осмислення власної мети щодо навчального процесу, визначення свого стартового потенціалу щодо успішного опанування матеріалу та встановлення для себе орієнтовного рівня домагань щодо тематичного оцінювання результативності роботи.

По закінченню виконання первісних перевірочних робіт учнів здебільшого охопив розпач з приводу складності завдань і неможливості з ними впоратися, хоча насправді, обиралися найпростіші варіанти вправ і запитань із пройденого за минулий рік матеріалу. Але, у той же час, такий результат допоміг довести учням необхідність змін у процесі подальшого отримання знань.

Історія, як навчальний предмет, має створювати в уяві учнів цілісну формалізовану картину світу, що базується на загальних закономірностях суспільних сутностей і явищ. Отже учням було запропоновано здійснити огляд всього навчального матеріалу, відведеного програмою на навчальний рік.

Для цього клас було розподілено на мікрогрупи, кожній з яких за жеребкуванням було доручено обстежити певний змістовий розділ за підручниками за такими позиціями: які знання, уміння, навички треба буде отримати, які поняття засвоїти, які тренувальні вправи виконати, при вивченні яких змістових модулів доведеться вивчений матеріал застосовувати у подальшому.

При переході до вивчення конкретної теми учням було пояснено, що у них буде можливість самим опрацювати новий матеріал в ході виконання практичних творчих завдань. Учні були замотивовані без примусу із задоволенням виконувати проблемні навчальні завдання завдяки прийомам: „приваблива мета”, „розв’язування проблемних ситуацій”, „розшифрування”, „зумій зробити те, що зуміли інші” тощо. Експертне ж оцінювання навчальної діяльності учнів проводилося у різноманітних ігрових формах.

Впродовж всього апробаційного періоду було приділено увагу формуванню загальнонавчальних умінь та навичок, таких як: ставити перед собою конкретну мету щодо кожного етапу навчальної діяльності, аналізувати ступінь досягнення мети, планувати свою діяльність, вдумливо читати текст підручника, орієнтуватися на сторінках підручника та власного зошита, відокремлювати у тексті головні думки, під час роботи з підручником робити виписки, складати конспект, таблиці, уважно сприймати інформацію. А також учням було запропоновано після попередньої діагностики скласти індивідуальні плани подолання прогалин у знаннях з попереднього матеріалу.

В ході організації навчальної діяльності були виявлені певні психолого-педагогічні особливості впливу нової технології на свідомість та поведінку учнів.

Так, спочатку дітям було важко працювати з текстом, можна було побачити, як перегортаючи сторінки підручника, вони не знаходять потрібний параграф, неохоче роблять записи. Але коли таку досить нудну справу, як складання конспекту було запропоновано виконати у цікавій творчій формі, вони почали виконувати її більш свідомо і якісно.

Для учнів, які мають низький рівень навчальних можливостей але відзначаються позитивною мотивацією навчання, перше місце посіли суто психологічні проблеми щодо спроб власного самовиявлення, доведення самим собі та оточуючим власної спроможності у досягненні певних, нехай досить незначних для стороннього спостерігача, успіхів. Результативним тут можна вважати підвищення самооцінки слабких учнів, успішне долання ними комплексу уникнення неуспіху та зростання рівня власних навчальних та комунікативних домагань.

Прихильно прийняли новий спосіб організації навчального процесу й учні з хорошими інтелектуальними даними. На всіх етапах роботи такі учні почувалися впевнено і невимушено, з готовністю відгукувались на пропозиції щодо задіяння творчого або проблемного характеру.

Як найефективніший засіб запровадження педагогічних інновацій було визначено прийоми створення ситуацій успіху для всіх категорій учнів, навіть для тих, які відкрито демонструють своє негативне ставлення до навчання.

Для цього була обрана позиція активного реагування на будь-які, навіть приховані спроби позитивної самореалізації учнів. Виявлялася зацікавленість в особистісному зростанні кожного учня, незалежно від їх характерологічних особливостей.

У той же час позитивна словесна оцінка, висока рейтингова оцінка пізнавальної активності урівноважувалась проміжними коригувальними, контрольно-експертними оцінками та пропозицією отримати допомогу під час індивідуальних консультацій.

Поступово все більш значущими для учнів ставали записи, що відмічали  старанність, ретельність та активність, які виставлялись у щоденник. Можливість отримати таку оцінку і порадувати батьків мотивувала учнів „не забувати” щоденники вдома.

Для підвищення індивідуалізації процесу навчання, а також з метою підвищення ступеня мотивації було здійснено спробу застосувати комп’ютерні засоби навчання. При цьому спостерігалося, що учні працювали більш уважно і зосереджено, з вдячністю сприймали допомогу вчителя, з інтересом і готовністю виконували майже всі завдання. Здібним учням навіть було запропоновано розробити свої пошукові проекти за технологією Intel та підготувати їх комп’ютерну презентацію.

Високим рівнем ефективності відзначилися інтерактивні форми роботи. Під час самоаналізу та колективного аналізу діяльності учні оцінили найбільш позитивно саме можливість в ході навчального процесу виявити свої творчі здібності та змістовно спілкуватися з однолітками, відчути смак командної роботи. При застосуванні ігрових та тренінгових форм організації навчання діти часом захоплювались процесом гри настільки, що навіть забували, що знаходяться у класі, але мету таких уроків було досягнуто, результативність засвоєння матеріалу підвищувалася.

Підвищення рівня пізнавальної активності учнів можна було відстежити за зростанням кількості їх запитань, які поступово стають все більш осмисленими і конкретними. Відповіді вчителя при цьому сприймаються з вдячністю, як допомога у просуванні вперед.

На підсумковому етапі в учнів була можливість побачити увесь спектр своїх досягнень, а також недоліків і прорахувань з позицій можливості подальшої конструктивної праці та перспектив підвищення рівня успішності.

Висновок

Коли вчитель стає на шлях відкриттів? Чому від відчуває потяг до всього «інноваційного»? Зовсім не тому, що він вважає усі надбання педагогічної думки застарілими. Навпаки, саме досліджуючи педагогічну спадщину, ми знаходимо підґрунтя для реорганізації загально визнаної  педагогічної технології. Так гуманістичні теорії Григорія Сковороди та Софії Русової, організаційні засади Школи Френе, методика Дальтон-плану, метод проектів Дьюї, дидактич­на технологія О. А. Бударного, система розвиваючого навчання Ельконіна – Давидова, комунарська методика Макаренка – Іванова тощо спонукають до дій, пошуків більш ефективних шляхів розв’язання педагогічних завдань.

А далі приходить натхнення, народжуються ідеї щодо втілення життєтворчих засад інноваційного педагогічного мислення у реальну повсякденну педагогічну практику. І ось ця практика вже перестає сприйматися як рутинна безвихідь, учні залишають войовничо-оборонні позиції – і педагогічний процес перетворюється на реальне повнокровне життя, осяяне радістю співробітництва та співтворчості.

Так приходить успіх!

Стаття надрукована:  “Відкритий урок: розробки, технології, досвід” у №12/2010 видавництво “Плеяда”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.