Прoективно-рефлексивна технологія навчання (3 частина)

Порівняльна характеристика традиційного педагогічного процесу та особистісно зорієнтованого педагогічного процесу, побудованого на засадах суб'єкт-суб'єктних стосунків

1. Хто визначає мету уроку та способи її досягнення?

Традиційна система навчання

Учитель. Учні часто навіть не уявляють собі ні цієї мети, ні шляхів її досягнення, ані кінцевих результатів, а тому і діють недостатньо цілеспрямовано, малосвідомо і тільки у рамках короткочасної перспективи. Їхня активність розпадається на розрізнені групи дій. Уся інформація про розвиток процесу навчання зосереджена в учителя, який повідомляє її лише частково, в обмежених дозах.

Інноваційна система навчання

Учні разом із вчителем визначають мету своєї діяльності та планують хід вивчення матеріалу. Загальний план вивчення теми – це огляд усього розділу з точки зору учня; цей план передує індивідуальним учнівським планам.

2. На чиє самовиявлення зорієнтовано процес навчання?

Традиційна система навчання

Забезпечується набагато більший простір для всебічних виявлень учителя. Сфера виявлень та дій учнів обмежена до мінімуму, що перешкоджає їхньому всебічному розвитку.

Інноваційна система навчання

Всі організаційні форми навчального процесу повинні давати простір дитячим творчим виявленням, актуалізації їх особистісних якостей, повній самореалізації.

3. Чи задовольняється повною мірою потреба школярів у спілкуванні?

Традиційна система навчання

Інформація іде переважно в одному напрямі – від учителя до учня, а рух інформації від учня до вчителя та між учнями дуже обмежений.

Інноваційна система навчання

Виконуючи індивідуальні плани, кожен учень підходить до питання по-іншому, з огляду на різноманітність навчальних  джерел, що сприяє взаємозбагаченню вихованців, збільшенню реальних інформаційних джерел пізнання.

Розбираючись у більшості речей самостійно, учні вносять щось “своє” у загальний фонд знань, які обговорюються і з’ясовуються під час робочих уроків.

4. Яким чином забезпечується урахування індивідуальних особливостей учня?

Традиційна система навчання

Принцип індивідуалізації розв’язується у рамках суб’єкт-об’єктних відносин. Вчитель регламентує шлях розвитку дитини конкретними завданнями та дозами навчального матеріалу.

Учні вимушені найчастіше бездіяльно чекати, поки роботу закінчать усі. При цьому нерідко розвивається комплекс неповноцінності у тих, хто завжди не встигає за усіма, та настає роздратування у тих, хто вимушений чекати.

Пасивне очікування або переростає у звичку (в автори тарного вчителя), або постає фактором порушення дисципліни, відволікання на якісь не пов’язані з уроком справи (у вчителя більш лагідного).

Інноваційна система навчання

Принцип індивідуалізації забезпечується за рахунок підвищення суб’єктності учня: учні з різними навчальними можливостями (інтелект + працездатність) ідуть до знань найбільш придатними для них шляхами і темпами. Причому не ізольовано один від одного, а у постійній взаємодії – доповнюючи та збагачуючи один одного.

Особистісно-суб’єктна індивідуалізація надає більшу свободу  вчителю, він може приділити кожному стільки часу, скільки дитина дійсно потребує.

Інші діти при цьому нічого не втрачають, оскільки в цей час вони можуть продовжувати роботу за своєю програмою.

Більш здібні учні не змушені очікувати, поки їх надолужать слабкіші, не слухають одне й те саме пояснення декілька разів.

Слабкі учні можуть звертатися за допомогою стільки разів, скільки їм це потрібно, і не відчувають, що клас іде вперед занадто швидко.

5. Як здійснюється управління навчальним процесом?

Традиційна система навчання

Одноосібне директивне управління з боку вчителя, коли педагог сприймає учнів однобічно – тільки у плані пізнавальних здібностей, а не як цілісні особистості з усією різноманітністю думок, почуттів, потреб та мотивів.

Вчитель менше уваги звертає на потреби, інтереси, побажання школярів, орієнтується лише на вимоги навчальних програм.

Виявляється схильність постійно використовувати одні й ті самі види роботи, методи та засоби, що неминуче призводить до стандартизації процесу навчання, до штампів і стереотипів.

Самостійна робота учнів (домашнє завдання) складається дуже часто із заучування або переказу певної кількості сторінок підручника і виконання вправ. Ці завдання часто поспіхом звалюються на дітей наприкінці уроку, коли їхня увага вже відволікається на перерву чи наступний урок. За цих умов дитина нерідко не розуміє значення завдання і його зв’язку з темою, що вивчається.

Інноваційна система навчання

Спільне колективне управління пізнавальним процесом.

Одноосібний стиль керування не вимагається, а застосовується у певних ситуаціях і при певних обставинах, наприклад, в умовах гострого дефіциту часу чи при вивченні дуже складного матеріалу.

Здебільшого ж організаційно-управлінські рішення вчитель приймає разом з учнями: у цих рішеннях відбиваються слушні думки, пропозиції кожного.

Вчитель постійно радиться з учнями.

Відбувається децентралізація ініціативи: її виявляє не тільки педагог, але й вихованці.

Учнівська діяльність регламентується колегіальними рішеннями, які всі внутрішньо сприймають: це ж їхні рішення.

Зв’язки між учителем та учнями за своєю структурою “горизонтальні”; педагог знаходиться не “над”, а поруч з учнями. Основною формою відносин між учасниками процесу навчання стає педагогіка співробітництва і навіть співтворчості.

Водночас через різницю у знаннях, досвіді, вміннях учитель і вихованці реалізують свої права і функції по-різному, на різному рівні.

Керівна роль вчителя зберігається, але реалізується більшою мірою на основі співпраці з учнями, питома вага відносин підпорядкування скорочу-ється до мінімуму.

Здійснюється принцип розвитку і через взаємини. Розвиваються не тільки пізнавальні здібності, а й комунікативні, організаторські. Вчи-тель надає учню таку ж саму дружню допомогу в процесі роботи, як нерідко допомагають один одному дорослі у ділових стосунках.

Ідеалом є організація, де вчитель може показати свою зацікавленість у досягненнях учня, не ставлячи його у нерозривну залежність від себе. Замість категоричних вказівок педагог радить, де можна знайти допомогу, яка лі-тература є більш цікавою, де отримати довідку з питання.

Хороший вчитель говорить дітям лише те, чого вони самі не можуть дізнатися (ми ледве пам’ятаємо, що нам розповідають, але рідко забуваємо те, над чим завзято працювали). Учитель може вести себе вільніше і простіше з дітьми, не побоюючись за свій авторитет. Він не зобов’язаний знати все про все, у разі потреби відповідь на складне запитання знаходиться у спільному пошуку.

6. Яким чином здійснюється контролююча та оцінююча функція навчального процесу?

Традиційна система навчання

Учитель цілком бере на себе контролюючу і оцінюючу функцію.

Інноваційна система навчання

Участь у здійсненні контролю за своїм власним навчанням бере і учень.

Контрольні різнорівневі картки, програмно-комп’ютерні засоби навчання, тести допомагають вихованцю здійснювати самоконтроль за набуттям знань, умінь та навичок.

Учень також має брати участь в аналізі ходу виконання навчальної задачі й у рейтинговому оцінюванні особистої праці.

7. Як визначається ступінь колективності навчальної роботи?

Традиційна система навчання

Учні роз’єднані, прагнуть лише до особистого успіху. Кожен відчуває відповідальність лише за свої дії та вчинки, за свій результат, не виявляючи турботи про досягнення загальних цілей процесу.

Не списуй у товариша, не підказуй – у таких умовах спільна діяльність дуже далека від колективної.

Інноваційна система навчання

Створюються комунікативні зв’язки з однолітками та дорослими, як прообраз суспільних відносин у майбутньому.

8. Яким за характером є педагогічний процес в цілому?

Традиційна система навчання

Інформаційно-репродуктивний.

Інноваційна система навчання

Діяльнісно-креативний та проективно-рефлексивний.


У контексті життєтворчої педагогіки доцільним є підхід, за яким навчання розглядається не лише як придбання знань про світ, а, у першу чергу, як опанування способами пізнання цього світу, опанування різноманітними особистісними ресурсами. При цьому вимагається відмовитися від спілкування-повчання, наставляння і прагнути до спілкування-діалогу і поради.

Суб'єктом пізнання учень здатний бути лише у випадку, коли він сам планує свою діяльність, обирає її способи, активно здійснює свій план та рефлексію результативності своєї діяльності.

Цей підхід визначає систему вимог і правил щодо мети, змісту організації навчально-виховного процесу.

У ході розбудови інноваційної освітньо-реабілітаційної системи педагоги намагаються вирішити питання максимального підвищення суб'єктності навчального процесу за рахунок запровадження проективно-рефлексивної технології, яка ґрунтується на прогностично-дедуктивному методі побудови діяльності та задіянні механізму рефлексії пізнавальної активності; успішність у навчанні відслідковується при цьому за допомогою експертно-рейтингової системи оцінювання індивідуального рівня пізнавальних досягнень.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.