Предмет та призначення превентивної психології як науки
Завдання превентивної психології:
- озброєння широкого кола практичних працівників (педагогів, співробітників інспекцій та комісій зі справ неповнолітніх, соціальних робітників, соціальних педагогів, практичних психологів) психологічними знаннями щодо попередження, діагностики і корекції девіацій поведінки неповнолітніх, а також оздоровлення середовища їх сімейного та суспільного виховання;
- визначення природи відхилень поведінки, несприятливих факторів, що зумовлюють соціопатогенез, і вироблення заходів щодо їх нейтралізації;
- забезпечення практики профілактичної виховної роботи діагностико-корекційними методами і програмами;
- вивчення близького оточення неповнолітніх, умов їх родинного, шкільного, суспільного виховання з метою визначення і класифікації характеру десоціалізующих впливів, що обумовлюють соціальну дезадаптацію дітей та підлітків.
Об'єкт дослідження - сім'ї та діти групи соціального ризику, серед яких існує підвищена імовірність різних відхилень, що потребують адекватних превентивних заходів на різних стадіях соціопатогенеза.
Предметом визначено природу девіантної поведінки, несприятливі фактори, що зумовлюють різні форми психічної і соціальної дезадаптації дітей та підлітків.
Сфера застосування превентивної психології
Сферу застосування превентивної психології слід відносити до тієї сфери профілактичної виховної діяльності, яка поширюється на ранній докримінальний рівень соціальної дезадаптації.
Загальні та індивідуальні особливості проявів дефектів правової та моральної свідомості підлітків
Асоціальною поведінкою називають поведінку за якою стійко виявляються відхилення від соціальних норм: відхилення корисного спрямування, агресивної орієнтації, а також, соціально-пасивного типу.
1. До соціальних відхилень корисної спрямованості відносять правопорушення та вчинки, які пов'язані з прагненням отримати матеріальну, грошову, майнову вигоду (крадіжка, спекуляція, протекція).
2. Соціальні відхилення агресивної орієнтації виявляються в діях, що спрямовані проти особистості (образа, хуліганство, побої, зґвалтування та вбивство).
3. Відхилення соціально-пасивного типу визначаються у намаганні відходу від активного суспільного життя, у відхиленні від своїх громадянських обов'язків, небажанні розв'язувати як особисті, так і соціальні проблеми (відхилення від роботи і навчання, бродяжництво, вживання алкоголю і наркотиків, токсичних засобів, крайній прояв - суїцид).
Дякую за статтю. Добре, що зараз в психології з’явився такий напрямок, як – привентивна психологія, адже дітей з сімей соціально неблагонадійних не траба залишати один на один з проблемами соціальної адаптиції, виховання та навчання.
Ми повністю з вами згідні.