Практичний досвід щодо створення превентивно-орієнтованої системи

Практичний досвід щодо створення превентивно-орієнтованої системи соціального виховання

1. А.С. Макаренко, С.Т. Щацький, В.Н. Сорока-Росинський заклали й розвинули основні принципи, методи і зміст роботи з важковиховуваними підлітками, де найважливішим фактором виховної і корекційно-реабілітаційної роботи виступає створене і організоване педагогом виховне середовище.

а) ознаки виховного дитячого колективу, які сформовані А.С. Макаренком:
– спільна діяльність, спільні цілі, що є фундаментом колективу;
– наявність перспектив розвитку, близької, середньої і дальньої, які стимулюють активність колективу і його членів;
– естетика дисципліни і дитяче самоврядування;
– почуття захищеності і радісний мажорний тон;
– спадкоємність і такі важливі форми її виявлення як ритуали, традиції, ігрові елементи;
– зв’язок з іншими дитячими і дорослими колективами;
– вихователь є центром і основним двигуном всієї системи колективних відносин; [11].

б) С.Т. Шацький визначив основні принципи роботи підліткових клубів:
– “Могутній вплив вулиці тому такий значний, що це середовище, в якому живуть діти. Таке ж середовище, створене зусиллями дітей, повинен створювати клуб. З огляду на це, клуб повинен бути живим, гнучким, безпрограмним і особи, що працюють у клубі, повинні визначатися рухливістю орієнтировки”.
– “Дитяче життя є гра інстинктів, і тому необхідно для осіб, що керують роботою дитячого клубу, розуміти ці інстинкти, з яких складається дитяче життя”. [18, с.81].

в) В.Н. Сорока-Росинський сформулював принципи нової педагогіки колективу як найбільш необхідного засобу щодо виховання важковиховуваних дітей:

- необхідність переходу від примусу до принципу добровільності на основі самодіяльності, самоврядування, змагальності, самоактивності тощо; [16, с.153-164].

- необхідність знайти і поставити перед дітьми яку-небудь єдину мету, загальну для всіх, зрозумілу, бажану для всіх, яка б вимагала для свого здійснення одностайної, невпинної діяльності;

- навчання – головна зброя перевиховання. [16, с.203-209].

2. Напрацювання спеціалізованого підліткового клубу ім. Ф.Е. Дзержинського в м. Тюмень (керівник Г.А. Нечаєв):

- здійснено соціально-педагогічний експеримент, основною метою якого постало порівняння ефективності соціально-реабілітаційної роботи, яка проводиться у формі індивідуальної психолого-педагогічної підтримки (закріплення за “важкими” підлітками шефів: громадських вихователів – працівників комісій зі справ неповнолітніх або студентів – членів спеціальних педагогічних загонів), і здійснюваної шляхом включення соціально дезадаптованих підлітків у педагогічне організоване середовище колективу спеціалізованого підліткового клубу (спеціально організованого середовища де поповнювався соціальний статус і втрачені навички соціальне схваленої поведінки “важких” підлітків).

Етапи процесу ресоціалізації соціальне дезадаптованих підлітків у колективі клубу:

Перший етап.
Адаптаційний період у першу чергу передбачає ломку стереотипу “важкий підліток”, тобто у власних очах підлітка повинна бути розвінчена уся атрибутика тієї вуличної субкультури, яка до цього часу мала для нього виключену значущість. Ця ломка здійснюється у процесі включення підлітка у колективну діяльність, шляхом заміни фальшивої романтики вуличної кампанії на романтику здорового колективу, естетику дисципліни, заміни кругової поруки на справжню товариськість.

Другий етап – період часткової нестійкої ресоціалізації, що характеризується активним включенням неповнолітнього у колективну діяльність клубу, прийняття колективних норм, відмовою від асоціальних форм поведінки. Але у цей час ще можливі рецидиви асоціальних відхилень.

Третій етап – період повної ресоціалізації – характеризується завершенням процесу ресоціалізації, коли в юнака складається достатньо стійкі погляди, переконання, соціальні орієнтації, здійснюється професійне самовизначення, формується самосвідомість, здатність до самоаналізу, самовиховання, з’являється прагнення брати участь у суспільному житті, у суспільно-корисній праці.

У результаті експерименту зроблено висновок:
– профілактично-виховна робота за рахунок включення в систему колективних відносин підліткового клубу, що виконує функції інституту ресоціалізації, виявляється значно більш ефективною у порівнянні з індивідуальною роботою.

Способи профілактики порушень поведінки

Основним завданням ранньої профілактики правопорушень неповнолітніх є попередження і корекція соціальних відхилень і соціальної дезадаптації дітей, що є результатом несприятливого соціального розвитку – соціопатогенезу, обумовленого різними несприятливими факторами середовища, виховання, психобіологічними особливостями.

Превенція девіантної поведінки як процес соціально-педагогічної реабілітації і ресоціалізації дезадаптованих підлітків повинна охопити усі основні сфери їхі життєдіяльності у сім’ї, школі, на вулиці.

Етапи процесу ресоціалізації і соціальної реабілітації дезадаптованих неповнолітніх:

1. Переорієнтація асоціальної спрямованості соціально занедбаних підлітків, формування професійних намірів, ціннісно-нормативних уявлень і відповідних цим уявленням навичок соціальної поведінки, змінення соціального статусу колишнього “важкого” у колективі на місці його навчання і, крім цього, формування здатності саморегуляції своєї поведінки з позиції загальнолюдських етичних норм та цінностей.

2. Створення умов щодо реалізації потреби спілкування і самоствердження, залучання до діяльності, що дозволяє людині у повній мірі реалізувати себе, схвалення з боку референтної групи одноліток, що грає важливу роль у соціалізації підлітка.

3. Будування профілактико-виховної практики на основі діяльнісного підходу, завдяки якому можливі ефективні діяння і перебудування як усвідомлюваних, так і не усвідомлюваних поведінкових регуляторів.

4. Налагодження з важковиховуваними учнями довірливих відносин, контроль і допомога у навчальній діяльності; авансування довірою у школі з боку вчителів і однолітків; організація дозвілля, розширення сфери інтересів, опора на кращі якості характеру; формування професійних планів і життєвих прагнень; прищеплення навичок самоаналізу, самовиховання; допомога в оздоровленні умов сімейного виховання.


Опубликовал 27 Березень 2011 в рубрике ШКІЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ.