Теоретико-методологічні засади прогностичних експериментів у галузі превентивної педагогіки

Статистика свідчить, що темпи зростання підліткової злочинності значно випереджають аналогічний показник серед дорослих. Тому одним з актуальних напрямків роботи педагога є діяльність, яка націлена на попередження і ліквідацію девіантної поведінки дітей, що потребує не тільки душевних сил, але й відповідних знань.

Педагог, здійснюючи роботу з важкими підлітками, повинен враховувати специфічні особливості процесу перевиховання. По-перше, це те, що формування особистості відбувається під впливом різноманітних прямих та непрямих впливів родини, навчального закладу, засобів масової інформації, в ході формальних та неформальних контактів з іншими людьми, тобто обумовлюється соціальним середовищем. По-друге, результати виховного процесу не завжди можуть бути оцінені однозначно. Це залежить від індивідуально-типових відмін підлітків, їх життєвого та морального досвіду, внутрішньої позиції.

Процес перевиховання має здійснюватись системно і безперервно. Немає таких швидкодіючих методів, які б дозволили егоїста враз переробити на альтруїста, ледащого — на трудовитого, злочинця — у законослухняного громадянина. Доречі, якщо процес перевиховання нерегулярний і відбувається за нагодою, педагогу постійно приходиться спочатку закріплювати те, що вже засвоювалось підлітком, але потім забулося.

А.С. Макаренко зазначав, що перевиховання потребує багато сил, багато знань, і багато терпіння. Процес перевиховання носить стрибкоподібний характер, його результати не можна побачити відразу. Між початком педагогічного впливу і виявом вихованості може бути довгочасний період.

Вихованець — це не тільки об’єкт, але, і у першу чергу, суб’єкт виховання. Тому у підлітка необхідно розвинути потребу в самоорганізації, самовдосконаленні.

Отже, актуальність і складність проблеми вимагає вдумливого, відповідального ставлення до створення на інноваційних засадах теоретико-методологічного та організаційно-методичного забезпечення превентивного виховання, як одного з найважливіших напрямків діяльності соціального пегога.

На черзі дня постають завдання:
— дослідити прикладний педагогічний аспект проблеми;
— визначити завдання превентивного виховання;
— розробити інструментарій профілактики та корекції асоціальної поведінки.

У дослідженнях девіантної поведінки вихованців особливу увагу слід приділяти вивченню:
— мотивів, причин і умов, що спричинюють її виникнення;
— можливостей попередження та подолання;
— загальних та індивідуальних особливостей проявів дефектів правової та моральної свідомості;
— змісту потреб особистості;
— особливостей характеру, емоційно-вольової сфери, що призводять до виникнення девіантної поведінки.

Кінцевою метою виховних зусиль щодо попередження асоціальної поведінки неповнолітніх доцільно визначити: формування внутрішніх поведінкових регуляторів, якими є ціннісно-нормативні уявлення людини, що містять не тільки знання моральних, правових та інших соціальних норм і цінностей, але й певне відношення до цих норм, а також здатність дотримуватись їх у реальній поведінці.

Найважливішим для школи на сучасному етапі її розвитку є завдання, яке пов’язане з розв’язанням проблем організації ефективної роботи щодо профілактики і корекції девіантної поведінки дітей. І акцент потрібно зробити саме на профілактичній роботі, так як завжди простіше небажаним проявам запобігти, аніж виправляти наслідки некомпетентного педагогічного впливу

Список використаної літератури

1. Аванесов Г.А. Криминология й социальная профилактика. — М.: Академия МВД СССР, 1980 — с.526
2. Андреева Г.М., Богамолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе. — М., 1978 — с.272
3. Беличева С.А. Основы превентивной психологии. — М., 1993 — с.198
4. Беличева С.А. Характеристика современного состояния проблем девиантного поведения несовершеннолетних и пути ее решения //Проблеми социальной работы в России: Матер. 1-й над. конф. — М., 1995 — с. 91-95.
5. Басейн Ф.В., Рожнов В.Е. О современном подходе к проблемам неосознаваемой психической деятельности //Вопр. философии, 1975.
6. Братусь Б.С., Сидоров П.И Психология клинка й профилактика раннего алкоголизма. — М.: Издательство Московского университета, с.1984 — 144
7. Квятковская-Тохович Э. Агрессивность и конфликтность несовершеннолетних правонарушителей как обьект педагогического изучения и воздействия: Автореф. канд. дисс. — М., с.1980,- 26
8. Кирилов В.В., Степаненко М.Д. Девіантна поведінка: фактори ризику //Життєві кризи особистості: Науково-методичний посібник: У 2 ч. — К.: ІЗМН, 1998.Ч.І,с. 185-204.
9. Ломброзо Й. Преступление/Пер. Г.Н. Гордона. — С-Пб., 1900. Ю.Маградзе Н.Г. Природа установки антиобщественного поведения подростка: Автореф. канд. дисс. -Тбилиси, 1979 — с.19.
11 .Макаренко А.С. Методика организации воспитательного процесса //Собр.
соч.: В 8Т. — М.: Педагогика, 1983. — Т.1. — с.267-330.
12.Мерцалова Т. Насилие в школе: что противопоставить жестокости й аг-
рессии? //Директор школьї. — Украйна, 2000 №3, с.23-30.
І3.Позакласний час, 2001 №30.
14.Психотерапевтическая енциклопедия — С-Пб.: ЗАО Изд. «Питер», 1999 -с.752.
15.Реабилитационная деятельность учителя – С-Пб.:ИОВ РАО, 2002 – с.284.
16.Сорока-Росинский В.Н. Педагогические сочения/Сост.А.Т.Губко. – М.: Педагогика,1991 –с.220.
17. Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста/Подобщей ред. С.Б.Цюркина. – С-Пб.:Питер,2001 – с.752.
18. Шацкий С.Т. Избранные педагогические сочинения:В 2Т. – М.,1980

Компендиум основных понятий и терминов превентивной педагогики и психологии