Методики превентивного виховання школярів при девіантній поведінці

1. “Відображення почуттів” – кваліфікаційне зауваження.
2. Психологічне консультування.
3. Сенсорне усвідомлення.
4. Структурна інтеграція (Рольф).
5. Психосинтез.
6. Логотерапія.
7. Арттерапія.
8. Поетична терапія.
9. Музикотерапія.
10.Терапія творчого самовиявлення.
11 .Бібліотерапія.
12.Гештальт-терапія.
13.Ігротерапія.
14.Оперантне обумовлення.
15..Психодрама.
16.Тренінг “розв’язання проблем” (Дзурилла і Голдфрід).
17.Раціонально-емотивна терапія (Елліс).
18.”Потайне кондицинування”/ “Потайне обумовлення” (Каутел).
19.Тренінг поведінки.
20.”Потайний контроль” (Хомм).
21.”Заповнення пустот” (Елліс).
22.”Саморегуляція” (Кенфер).
23.Когнітивна реатрибуція (Бек).
24.Соціотерапія.
2 5. Кінезотерапія.
26.”Анонімні важкі ситуації””.

Вимоги до фахівця, що здійснює організацію превентивного виховання підлітків

1. Оптимальне і гнучке поєднання директивної і недирективної форм рольової поведінки, зміна їх у залежності від особливостей виховного процесу.

При директивній поведінці хід корекції структурує фахівець, він визначає обов’язки і права підопічного, вимоги співробітництва в ході взаємодії. Психологічний механізм ідентифікації дозволяє підопічному засвоїти необхідні конструктивні позиції, засоби поведінки в життєвих ситуаціях.

При директивній постановці питань спеціаліст створює свою структуру бесіди і сам спрямовує її хід, умисно порушує певні теми відповідно розробленої стратегії.

За даною формою рольової поведінки спеціаліст використовує повчання, моделювання, тренінг, позитивне підкріплення для формування зрілих засобів сприйняття, переживання і поведінки.

При недирективній поведінці спеціаліст слухає, виявляє емпатію. Виявляє гнучкість у своїй тактиці, з повагою відноситься до вимог підопічного, створює для нього атмосферу безпеки. Така поведінка є основою партнерства як форми неавторитарного співробітництва.

Використовується техніка відображення і кларифікації (прояснення).

Обов’язково виявлення таких якостей: емпатія, прийняття і автентичність (істинність, щирість). [14, с.143-145].

2. Безумовне прийняття іншої людини і здатність до емпатійного розуміння іншого.

3. Соціальна децентрація
– здатність поставити себе на місце іншого, побачити те, що з ним діється, його очима, переживати його почуття;
– спеціаліст з децентрованою соціальною перцепцією розв’язує проблеми підопічного у кожен момент свого спілкування з ним. [15,с.13-14].


Опубликовал 18 Квітень 2011 в рубрике ШКІЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ.