С.І.Подмазін
Акцентуйованість характеру — явище досить поширене серед підлітків і, природно, що більшість вихованців реабілітаційного центру мають ті чи інші акцентуації. Більше того, акцентуйованість характеру набуває особливих ознак, коли носіями цього стану є діти із соматичними захворюваннями.
Акцентуйованість характеру робить особу вибірково вразливою до певних психогенних впливів.
Акцентуйованість характеру нерідко є одним з важливих чинників виникнення соматогеній, а щодо дітей соматично хворих така вірогідність дуже зростає. Ускладнюються основні захворювання, з'являються нашарування досить тяжкої психосоматичної симптоматики. Тому проблема діагностики та корекції акцентуацій характеру набуває особливої актуальності у контексті комплексної реабілітації дітей із соматичними захворюваннями.
Результати багаторічних досліджень свідчать, що для ідентифікації типу та змісту характеру підлітка необхідна одночасна діагностика типу акцентуйованості та притаманних підлітку узагальнених смислових настанов. Ця технологія використовувалась і в реабілітаційному центрі. Для цього додатково розроблена сфера «здоров'я».
Аналіз смислових узагальнених установок дозволяє психологу, педагогу визначити проблемне поле підлітка, оптимальніше взаємодіяти з вихованцем.
По-перше, знаючи про наявність у підлітка певної акцентуації, педагог буде краще розуміти його, адекватніше реагувати на його поведінку. По-друге, знаючи особливості та генезу дезадаптивної поведінки, вихователь має можливість цілеспрямовано впливати на виховання, використовуючи для цього цілий арсенал педагогічних впливів. По-третє, визначивши особливості установок, педагог отримує інформацію про те, в яких напрямах слід вести пошук психологічних проблем вихованця та його сильних сторін. Доповнюючи отримані дані, можна змоделювати і в більшості випадків вдало проводити корекційну роботу. Вона ведеться за багатьма напрямками: індивідуальне і групове консультування, психологічна просвіта, рекомендації педагогам з індивідуального підходу до акцентуйованих підлітків, психологічний тренінг тощо.
Як і раніше, в умовах реабілітаційного процесу дуже добре зарекомендував себе так званий прихований психологічний тренінг.
Суть його полягає в тому, що учень не здогадується про свою участь у тренінгу, крім того, прихований тренінг може проходити під час будь-якої діяльності вихованців.
Психофізіологічною основою даного виду тренінгу є процес іррадіації настанов, у такому випадку відбувається витіснення негативних настанов об'єкта позитивними через успішну особисто значущу діяльність.
Узагальнивши позитивні результати корекції, заснованої на переінесенні позитивних настанов, можна виділити такий алгоритм організації та проведення прихованого психологічного тренінгу:
1. Діагностика. Діагностуються акцентуація, характер підлітка та його узагальнені смислові установки, визначаються сильні та слабкі сторони суб'єкта, види діяльності, у яких ці сторони актуалізуються.
2. Моделювання корекційної діяльності. Моделюється діяльність, яка раніше поєднувала успішну й неуспішну. При цьому необхідно враховувати характерологічні особливості підлітка, соціальні ситуації його розвитку, психологічну та виконавчу компетентність.
3. Підготовка. Педагог непомітно готує вихованця до майбутньої діяльності, створює умови, щоб звести ймовірність неуспіху до мінімуму. Необхідно дотримуватися принципу чистоти гри — про неї ніхто не повинен знати, окрім психолога та педагога — зовні йде підготовка до звичайної справи (вечір, конкурс, урок тощо).
4. Реалізація. Підліток залучається до справи, педагог завжди готовий допомогти йому у досягненні успіху.
5. Стабілізація позитивних установок. Педагог допомагає підлітку усвідомити свій успіх.
У разі невдачі необхідно мінімізувати її прояв і повторити увесь цикл, починаючи з першого етапу.